Станом на 22.11.2013 року в провадженні Долинського районного суду знаходиться 19 справ про відшкодування шкоди :
Із них :
- завданої внаслідок вчинення злочину – 5 справ ;
- завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи – 1 справа ;
- завданої майну фізичної або юридичної особи – 4 справи ;
- завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища – 1 справа ;
- заподіяної працівниками державним підприємству , установі , організації – 1 справа ;
- інші – 7 справ .
Усього розглянуто 14 справ , з яких :
- із ухваленням рішення — 11 справ ;
- заочного – 2 справи ;
- із задоволенням позову — 11 справ ;
- із закриттям провадження у справі — 1 справа ;
- із залишенням без розгляду – 2 справи ;
- залишок нерозглянутих — 5 справ ;
- із них провадження у яких зупинено – 3 справи .
В ЦК України є легальне визначення поняття збитків, яке і покладається в основу дослідження його змісту. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є :
1) втрати, яких особа зазнала у зв»язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) .
При розгляді справ суд виходить з того , що ЦК України закріплено загальний принцип повного відшкодування збитків, що випливає з ч. 3 ст. 22, в якій прямо записано, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .
Під відшкодуванням збитків у повному обсязі необхідно розуміти відшкодування потерпілому всієї вартості усіх видів збитків, передбачених законом та договором. Тобто мають відшкодовуватися у повному розмірі як реальні збитки, так і упущена вигода, передбачені в ч. 2 ст. 22 ЦК України .
Таким чином, під відшкодуванням збитків не у повному обсязі необхідно розуміти звільнення порушника за законом або договором від обов"язку відшкодовувати кредиторові будь-який із складових елементів збитків, перерахованих у ст. 22 ЦК, певним їх граничним розміром чи іншим прямим чи опосередкованим способом .
Виходячи з аналізу правозастосовної практики , при вирішенні цивільних спорів даної категорії судом береться до уваги наступне .
1. ЦК України закріплює як загальне правило відшкодування збитків, завданих порушенням зобов»язання, у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Якщо нормами, що регулюють той чи інший вид договірного зобов»язання встановлено, що за порушення договору відшкодовуються збитки, то таке відшкодування має здійснюватися у повному розмірі, якщо інше не встановлено договором.
3. Якщо нормами ЦК чи іншого закону, що регулюють той чи інший вид договірного зобов»язання, взагалі не передбачено за його порушення відшкодування збитків, необхідно керуватися загальними положеннями зобов»язального права, які закріплюють принцип відшкодування збитків у повному обсязі.
Відшкодуванню шкоди присвячена Гл. 82 ЦК України . Згідно зі ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини .
Загальними умовами відповідальності за завдану шкоду є :
- наявність шкоди. За відсутності цього не виникають і самі деліктні зобов»язання. Наявність шкоди і її розміри доводить потерпілий ;
- протиправність дій того, хто завдав шкоду. За загальним правилом, шкода, заподіяна правомірними діями, відшкодуванню не підлягає, якщо інше не встановлене законом (до таких винятків відноситься, наприклад, відшкодування шкоди, заподіяної в стані крайньої необхідності) ;
причинний зв»язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла. Для виникнення деліктних зобов»язань необхідний безпосередній причинний зв»язок між цими явищами, тобто протиправні дії повинні породжувати шкідливий результат ;
- вина, того, хто завдав шкоду. При цьому закон виходить із презумпції вини того, хто завдав шкоди. Якщо потерпілий довів наявність шкоди, то той, хто завдав її, повинен довести відсутність своєї вини .
При цьому суд виходить з положень ст.ст. 10, 11, 60 ЦПК України відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається , як на підставу своїх вимог або заперечень .
У процесі судового розгляду справ можуть виникати обставини суб»єктивного і об»єктивного характеру, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення в першому судовому засіданні або роблять неможливим його постановлення взагалі у даній справі .
Отже, ускладнення в процесі судового розгляду справ можливі в процесуальних формах тимчасового припинення здійснення процесуальних дій у справі і закінчення провадження в ній без постановлення судового рішення . Тимчасове припинення здійснення процесуальних дій настає внаслідок відкладення розгляду справи і зупинення провадження у справі . Закінчення провадження без постановлення судового рішення настає в результаті закриття провадження у справі і залишення заяви без розгляду .
Проведений аналіз показав, що при розгляді спорів про відшкодування шкоди проблемних питань не виникає . Судом надається належна оцінка зібраним по справі доказам, рішення ухвалюються, виходячи з доводів і заперечень сторін, з урахуванням принципу їх змагальності та диспозитивності цивільного судочинства . Судом повно з»ясовуються обставини справи, відповідно до положень статті 212 ЦПК України рішення належним чином мотивовані . Судом не порушуються норми матеріального чи процесуального права .
СУДДЯ ДОЛИНСЬКОГО С.В. Степанов
РАЙОННОГО СУДУ
З УЧАСТЮ ПОМІЧНИКА Л.А. Патріман
_03_03.png)
