В ході проведенного узагальнення встановлено , що станом на 23.04.2013 р. Долинським районним судом призначена експертиза по кримінальній справі за скаргою приватного обвинувачення Корявкіної Алли Василівни щодо притягнення до кримінальної відповідальності Романько Лідії Володимирівни за ознаками злочину , передбаченого ч.1 ст. 125 КК України . По справі 13.02.2013 р. було призначено амбулаторно судово-психіатричну експертизу обвинуваченої Романько Лідії Володимирівні .На даний час судова експертиза не проведена .
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України (1960 р.) завданнями кримінального судочинства є охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
Виконання судами цих завдань вимагає, щоб постановлені судові рішення були законними й обґрунтованими, а це в свою чергу обумовлено правильним застосуванням норм матеріального і процесуального закону.
Для постановлення законного судового рішення необхідно щоб зібрані в ході досудового і судового слідства докази були оцінені в сукупності, і з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
У ст. 64 КПК України визначено поняття доказів у кримінальній справі, якими є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно-небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила ці діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці данні встановлюються: показаннями свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.
З огляду на викладене, одним із джерел доказів у справі є висновок експерта.
Призначення і проведення експертиз в кримінальному судочинстві регулюється: статтями 75-77, 196-205, 310-312 КПК України, Законом України «Про судову експертизу» № 4038-ХІІ від 25.02.1994 року, відомчими Правилами і Інструкціями Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров’я України з питань проведення експертизи, із яких найчастіше застосовується в практичній роботі «Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затверджена наказом Міністерства юстиції України 8.10.1998 року N 53/5 (далі «Інструкція»).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Отже, висновок експерта є найбільш кваліфікованою формою використання наукових, технічних та спеціальних знань у кримінальному судочинстві, який сприяє всебічному, повному й об’єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.
Ураховуючи значимість висновку експерта, як джерела доказу в кримінальному судочинстві, суди при розгляді справ використовуючи надані їм законом повноваження за клопотанням сторін або за власною ініціативою призначають експертизи.
Відповідно до «Інструкції» в експертних установах України за класифікацією по галузям знань проводяться наступні види експертиз: криміналістична (почеркознавча; авторознавча; технічна експертиза документів; фототехнічна; портретна; трасологічна (крім досліджень слідів пошкодження одягу, пов’язаних з одночасним спричиненням тілесних пошкоджень, які проводяться в бюро судово-медичної експертизи) та балістична; вибухотехнічна; відеозвукозапису; матеріалів, речовин та виробів з них (лакофарбових матеріалів і покрить; полімерних матеріалів, пластмас; волокнистих матеріалів; нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів; скла, кераміки; наркотичних, сильнодійних і отруйних речовин; спиртомістких сумішей; металів і сплавів); ґрунтознавча; біологічна; екологічна із дослідження пестицидів; інженерно-технічна: автотехнічна; транспортно-залізнична; стану доріг та дорожніх умов; гірничотехнічна; пожежно-технічна; будівельно-технічна; в галузі охорони праці та безпеки життєдіяльності; електротехнічна; комп’ютерно-технічна; телекомунікаційних систем та засобів; економічна; товарознавча; автотоварознавча; оціночна (у т.ч. оцінка цілісних майнових комплексів; паїв; цінних паперів; оцінка будівельних об’єктів та споруд; оцінка машин, обладнання, транспортних засобів, літальних апаратів, судноплавних засобів); експертиза охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності; психологічна; мистецтвознавча; судово-медична та судово-психіатрична.
Крім поділу експертиз на види існує їх класифікація за іншими ознаками. Так, за послідовністю проведення розрізняють: - первинну і повторну експертизу; - за об’ємом дослідження: основну і додаткову; - за кількістю експертів: одноособову і комісійну; - за характером знань, що використовуються: однорідну і комплексну
Судова експертиза значно розширює пізнавальні можливості слідства та суду, дозволяючи використовувати у ході досудового та судового слідства весь арсенал сучасних науково-технічних засобів, який постійно розвивається шляхом створення нових та вдосконалення існуючих методик дослідження та знаходить все ширше застосування у судово-слідчій практиці.
Проведення експертизи за ухвалою суду регулюється ст. 332 КПК України (2012 р. ) .
1. Під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.
2. Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо:
1) суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності;
3. До ухвали суду про доручення проведення експертизи у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, включаються питання, поставлені перед експертом учасниками судового провадження, судом. Суд має право не включати до ухвали питання, поставлені учасниками судового провадження, якщо відповіді на них не стосуються кримінального провадження або не мають значення для судового розгляду, обґрунтувавши таке рішення в ухвалі.
4. Після постановлення судом ухвали про доручення проведення експертизи судовий розгляд продовжується, крім випадків, якщо таке продовження неможливе до отримання висновку експерта.
Аналіз обговорити на оперативній нараді .
Суддя Долинського
Районного суду Р.А.БОНДАРЧУК
з участю помічника голови суду В.В.Ємець
_03_03.png)
