Договірні зобов’язання виникають на підставі договору (у певних випадках – на підставі судового рішення) і опосередковують як майнові цивільні відносини (договірні цивільно-правові зобов'язання), зміст яких визначається не тільки законом, але, насамперед, домовленістю їх учасників.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За правовим результатом на досягнення якого спрямовано укладення договору, договірні зобов’язання поділяються на:
1) зобов’язання щодо передачі майна у власність або інші речові права;
2) зобов’язання щодо передачі майна в тимчасове користування;
3) зобов’язання щодо передачі об’єктів права інтелектуальної власності;
4) зобов’язання щодо виконання робіт;
5) зобов’язання щодо надання послуг;
6) зобов’язання щодо спільної діяльності.
Аналізуючи норми Цивільного кодексу України, зокрема, підрозділ І розділу ІІІ «окремі види зобов’язань», договірні зобов’язання витікають із наступних договорів: купівля-продаж, дарування, рента, довічне утримання (догляд), найм (оренда), найм (оренда) житла, позичка, підряд, виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, послуги, перевезення, транспортне експедирування, зберігання, страхування, доручення комісія, управління майном, позика, кредит, банківський вклад, банківський рахунок, факторинг, розрахунки, розпоряджання майновими правами інтелекуальної власності, комерційна концесія, спільна діяльність.
Станом на 25 червня 2012 року в провадженні Долинського районного суду Кіровоградської області знаходиться 133 справи позовного провадження (105 справ надійшло до суду та 28 справ-залишок нерозглянутих справ в 2011 році).
Всього за цей період закінчено провадженням 97 справ, у тому числі:
із ухваленням рішення – 80, із них: заочного – 39; із задоволенням позову – 70;
- із закриттям провадження у справі – 4; - із залишенням заяви без розгляду - 13; - залишок нерозглянутих справ – 36.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
На вказаний період, щодо спорів, які виникають із договору купівлі продажу в провадженні суду на розгляді перебувало 9 цивільних справ, за результатами розгляду яких по 5 справам було ухвалено рішення, з яких по 5 справам про задоволення позовних вимог, 1 цивільна справа- закрита првадженням та по 3 справам було ухвалено рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Що стосується спорів, які виникають із договорів дарування, то на розгляді суду у досліджуваний період, перебувало 1 цивільна справа, яка була розглянута, із ухваленням рішення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
У вказаний період в провадженні суду перебувало 23 справи відносно спорів, що виникають із договорів про надання послуг, судом розглянуто 14 цивільних справ, з яких:
- 14 справ з із ухваленням рішення, з них 9 справ із задоволенням позовних вимог, з них по 2-м справам ухвалено заочне рішення;
- 9 справ – залишок нерозглянутих.
За договором позики, кредиту, банківського вкладу одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.
У вказаний період, судом розглянуто 80 цивільних справ, з яких:
- 55 справ з із ухваленням рішення, з них 52 справ із задоволенням позовних вимог, з них по 35 справам ухвалено заочне рішення; закрито провадженням 3 справи; залишено без розгляду 6 справ; залишок нерозглянутих-16 справ.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов»язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У вказаний період в провадженні суду перебувало 18 справ.
На кінець вищезазначеного періоду, судом розглянуто 7 цивільних справ, з яких: 3 справ з із ухваленням рішення, з них 2 справи із задоволенням позовних вимог, з них по 2 справам ухвалено заочне рішення; залишено без розгляду 4 справи; залишок нерозглянутих-11 справ.
Слід зазначити, що переважною більшістю по даній категорії справ, є спори, предметом яких є стягнення заборгованості за надання послуги з централізованого водо-, теплопостачання, послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, тощо, правовідносини яких, за звичай, врегульовано типовими договорами у відповідності до норм ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших підзаконних нормативних актів.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає певний порядок звернення до суду із даної категорії спорів в порядку позовного провадження.
Так, за змістом ч. 3 ст. 118 ЦПК України із даними спорами позивач може звернутись до суду із позовною заявою, у разі відмови у прийняті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, тобто обов’язковою передумовою розгляду даних спорів в порядку позовного провадження, є звернення до суду в порядку наказного провадження, за правилами, визначеними розділом ІІ ЦПК України: «Наказне провадження» (ст.ст. 95-106 ЦПК України).
Узагальнюючи судову практику спорів, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу, надання послуг слід зазначити, що це найбільш поширена категорія справ, яка перебувала на розгляді суду із спорів, що виникають із договірних зобов’язань у досліджуваний період.
Аналіз матеріалів справ свідчить, що більшість спорів із даної категорії спорів – це спори, що пов’язані з вимогами комерційних банків (які виступають позивачами у цій категорії спорів) про стягнення заборгованості за кредитними договорами у зв’язку з невиконанням зобов’язань. Основними причинами виникнення цих спорів є порушення позичальниками вимог статті 526 Цивільного кодексу України у частині виконання зобов’язання належним чином і установлений строк відповідно до договору.
Під кредитними правовідносинами розуміють такі, що виникають з приводу надання (передачі, використання) грошових коштів на умовах повернення. Предметом кредиту можуть бути і інші речі, які визначаються родовими ознаками, однак такі договори менш поширені в практиці, аніж договори з надання грошових коштів.
У вузькому розумінні кредитні правовідносини - це правовідносини, що охоплюються поняттям кредитного договору (банківської позички).
За кредитним договором банк або інша кредитна організація (кредитодавець, кредитор) зобов'язується надати кошти ( кредит) у розмірі та на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути грошову суму та сплатити проценти по ній.
Сторонами договору є кредитодавець - банк або інша кредитна організація, що надає кошти, а також позичальник - особа, якій надаються кошти.
Кредитний договір укладається в письмовій формі, недодержання якої призводить до недійсності договору. Він є оплатним, консенсуальним, двостороннім.
Кредитодавець має право на отримання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента, встановленою Національним банком України.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодовцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у виді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
При ухваленні рішень, судді керувались загальними нормами зобов'язального права, положеннями Цивільного кодексу України, зокрема, ст. ст. 1058-1061, якими регулюються спірні правовідносини, і виходили з умов договору, укладеного між суб'єктами правовідносин. На обгрунтування висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про повернення банківських вкладів посилались на ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до вимог закону та договору, а також на ст. 525 ЦК, в якій йдеться про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов'язання або зміни умов договору, за винятком випадків, передбачених законом чи договором.
Також слід зазначити, що під час ухвалення рішення, судом враховуються клопотання, які заявляються відповідачами про застосування строку позовної даності в один рік, щодо стягнення неустойки (штрафу та пені) (ст. 258 ЦК України).
Щодо стягнення сум з боржника та поручителів.
Ст. 554, ч.2 ст. 553 ЦК передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, і що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлене договором поруки.
Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і поручителя, або від них обох (ст. 543 ЦК).
При розгляді справ за позовами банків про стягнення коштів за кредитними договорами судді, в основному, керувались зазначеними правовими нормами, дотримувались вимог про солідарну відповідальність боржника та поручителів.
Аналіз обговорити на нараді з працівниками суду.
СУДДЯ ДОЛИНСЬКОГО
РАЙОННОГО СУДУ: П.М.БОЙКО
Помічник судді О.Г.Непорожня
_03_03.png)
